Острiвець (стаття 1)
Село розташоване на обох берегах рiчки Ятрань за 40 км на пiвденний схiд вiд Уманi. Першi поселенцi там зявились давно, про що свiдчать археологiчнi дослiдженая краю. На територiї села виявлено залишки поселення трипiльської культури, могильника доби бронзи, трьох поселень черняхiвської культури. Дата заснування Острiвця невiдома, але архiви мiстять данi про те, що у першiй половинi ХУIII ст. село вже iснувало i називалось Капітанське (володiв ним помiщик Капiтанов), а у кiнцi ХУIII ст. воно стало називатись Острiвець. Можливо, назва з"явилась вiд того, що село розташоване, немов на островi, який утворюють рiчки Ятрань та Небелiвка. Згодом село купив помiщик Драгановськкй i за ним остаточно закрiпилась нинiшня назва. У 1795 роцi в Острiвцi налiчувалось 124 крiпацькi господарства.
У першiй половинi ХIХ ст. життя острiвчан було важким. Помiщицький наглядач Хлопецький прагнув гнути селянськi спини вiд зорi до зорi. Але ще важче стало тодi, коли село купив новий власник — А.Метелицький. дiйшло до того, що у травнi 1831 року жителi Острiвця та Коржової напали на садибу помiщика i побили його. Вони були покаранi, але ця краплина народного гнiву влилася до загально рiки народного невдоволення крiпосницькими порядками. Революцiйна хвиля 1905-1907 рокiв знайшла вiдгомiн i в Острiвцi. Жителi села Данило Камянецький, Євтух Тицькун, Артем Дзвiнник, Мина Сурда та iншi пiднiмала острiвчан на боротьбу. Селяни вiдмовились працювати на панськiй землi, на жорстокого управляючого здiйснили замах i вчииили справжнiй бунт. Але вiн, звiсно, був придушений.
Звiстка про жовтневi революцiйнi подii 1917 року сколихнула i острiвчан. Борцями проти помiщицької сваволi були Тицькун Федiр, Веренчук Михайло, Дзвiнник Артем, Муляр Гавка. У 1928 роцi у селi був органiзований колгосп, першим головою якого обрали Гостяна. Молодi острiвчани Іван Кам’янецький, Юхим Сурда, С.Ковбаса, Т.Ковбаса започаткували лiкнеп, а згодом у селi зявилась i семирiчна школа.
Страхiтливими роками для острiвчан були роки голодомору, але найжахливiшою трагедiєю для Острiвця була боротьба з нiмецько-фашистськими окупантами. В окупованому селi під керiвництвом Дмитра Пяничука острiвчани створили партизанський загiн, що дiяв у сусiднiх лiсах i завдавав фашистам вiдчутних ударiв. А десь 9-10 сiчня 1944 року партизанам вдалося захопити ворожий обоз з 40 пiдвiд, яким пiдвозилися до передоно боеприпаси i харчi. Вiдступаючи пiд натиском радянсько армii, озвiрiлi гiтлерiвцi особливо щедро сiяли смерть i руїну на землю, яку не вдалося захопити. 16 сiчшi 1944 року загiн карателiв ввiрвався у село. З притаманною ним педантичнiстю нiмцi обiйшли всi будики, зганяючи жителiв до сiльського майдану. Жителька села Марiя Пяничук не встигла, та й не мала в що одягнути трьох своїх дiток. І широко розкритi, сповненi жаху дитячi очi не зулинили руки ката, коли той натискував курок. А потiм запалали хати, здiймаючись до неба пекельними чорними стовпами. 3 450 будинкiв острiвчан уцiлiло тiльки чотири. А фашистський офiцер, викрикуючи погрози, вимагав наказати партизан i того, хто навiв їх на обоз. Острiвчанв мовчали. І тодi гiтлерiвцi роздiлили натовп. Жiнок i малолiтнх дiтей погнали до сусiднього с.Рогової, а чоловiчу половину (старикiв i пiдлiткiв) Острiвця погнали до глинища. 142 жителi села були вбитi у той день.
На обелiску золотом горять слова: “Тут поховано 142 громадянина села Острiвець, по варварському замучених фашистськими катами”. Смуток i бiль викликае цей список жертв фашизму, а ще бiльший щем з"являеться у серцi, коли читаєш прiзвища Марії Пяничук з трьома її малолiтнiми дiтьми, 97-рiчного Трохима Тицькуна, його ровесника Сидора Миронка та iн. Невже ж так мало скiнчитися життя цих людей?
Усього ж, у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi брало участь 243 жителi села, з них 85 — нагороджено орденами i медалями, 144 — загинули в боротьбi за свободу й незалежнiсть Батькiвщини.
(стаття 2)
Село Острівець розташоване на межі Черкащини та Кіровоградщини, на березі річки Ятрань. Площа населеного пункту - 228,7 га. Кількість населення - 450 осіб, дворів 200.
Село відоме з кінця 18 століття. Раніше воно називалося Капітанське через те, що жив тут поміщик Капітанов. Пізніше село купив Драгановський. Саме при ньому село дістало назву Острівець. Існують дві версії походження такої назви: перша - село назване на честь управляючого Островецького; друга його назва походить від довгого острова, що лежить у межиріччі Ятрані й Оксанки. Лаврентій Похилевич у "Сказанниях о населенных местностях Киевской губернии" 1864р. пише: "Островец село, называется также Капитанским, при впадении ручья Небелевки в реку Ятрань. Жителей обоего пола 731; земли 2782 десятины.Церьковь Андреевская, деревянная, 7-го класса; земли имеет 36 десятин; построена 1764 года.
У 1928р. в с. Острівець організовано колгосп. Невдовзі тут розпочала роботу семирічна школа. У роки голодомору 1932-1933 років в селі померло більше 200 осіб. Люди вмирали цілими сім"ями.У роки Великої Вітчизняної війни на фронті воювало 168 осіб, 76 з яких загинуло. На примусову роботу в Німеччину та Австрію відправлено 95 мешканців. 14 січня 1944р. загін карателів за розграбований партизанами обоз зі зброєю та боєприпасами повністю спалив село та розстріляв на сільському глинищі 142 острівчанина.
У пам"ять про загиблих героїв на місці масового розстрілу посаджено парк, а на братській могилі споруджено обеліск Слави. Одна з вулиць села названа вулицею Пам"яті загиблих односельчан. У клубі села створено кімнату бойової слави.За трудові досягнення урядовими нагородами відзначені П. Т. Литвинюк - орденом "За трудову доблесть", Л. І . Гнатенко та Г.Є. Миронюк - орденом "Знак Пошани", Н. І. Миронюк - медаллю "За доблесний труд".
З 1967 року майже 20 років беззмінним головою колгоспу був В. М. Тихонюк. У 1989 році колгосп "Дружба" був роз"єднаний на два села: Острівець та Рогову.
Нині в селі діє СТОВ "Дружба" (керівник Б. Г. Пахолюк), працюють заклади соціальної сфери: сільська рада, Будинок культури, ФАП, філія ощадбанку, приватний торговий павільйон. У листопаді 2006р. був відкритий пам"ятник жертвам голодомору 1932-1933 років. Гостинно відкрив двері у 2007 році дитячий садочок.
1 2